ОЗЕРО СИНЕВИР

Гірські схили ще й самі дрімають, поколисуючи сонні смереки. Та зів’ялі від осені кущі папороті вже проймає ранковий озерний туман. Ліс обережно вдихає його, смакуючи холодний ще запах справжньої весни. А там далеко, за деревами, у найтихішому місці, зачаїлась голуба безодня. То Синевир. Він знає, що не довго вже спати Карпатам, знає, скільки ще днів до тепла. Він глибокий і древній. Він таємничий і, мабуть, навічно нерозгаданий у безкрайності своїх вод, що кануть у надра гірські. Що там, у тій воді, звідки вона взялась? Чи то все сльози юної Сині? То ж вона, разом із коханим, залишилась назавжди стояти тут на березі…

Голуба перлина темних лісів

Небагато, але є в Карпатах місця, де досі збереглася велич і різноманітність природи, де, незважаючи на прискорену ходу цивілізації, майже не змінилися ландшафти, в тому числі традиційним залишаються побут і спосіб життя людей. До таких місць належить територія Національного природного парку «Синевир», виникнення якого безпосередньо пов’язане з унікальною гірською водоймою. Для його збереження в 1974 році був організований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Синевирське озеро». Через три роки українськими вченими було обгрунтовано створення ландшафтного, а 5 січня 1989 р. — Національного природного парку, загальною площею понад 40 000 га. Національний природний парк «Синевир» (угор. Szineveri Nemzeti Park) розташований в Міжгірському районі Закарпатської області. Назва парку походить від назви найбільшого на Закарпатті озера Синевир, яке знаходиться на його території. До складу парку входять також відомі верхові оліготрофні болота Глуханя і Замшатка, урочища Кантина, Песся та Квасовець. Природні умови парку є типовими для Карпатського гірського масиву — Горган. Найвищими вершинами тут є Стримба (1719 м) та Негровець (1707 м). На території парку представлені всі типи рельєфу — від полонинного до долинного. Клімат змінюється від помірно-вологого в долинах до холодно-вологого у високогір’ї. Середня температура липня — близько + 13 ° C, січня — мінус 4-6 ° С. Характерні значні атмосферні опади.

Озеро Синевир належить до семи природних чудес України. Кажуть, воно утворилось приблизно 10 тисяч років тому. Тоді бистрі річкові води стримали гори, перегородивши їм шлях на тому місці, де згодом утворилось озеро. День за днем, не зупиняючись, переливають свої потоки у Синевир чотири джерела. Прозорі і цілющі. Розлили плесо аж на 7 гекарів. Глибина, як і площа озера, непостійні і залежать від кількості опадів, вологості грунту. А посередині нього, наче зіниця ока, видніє невеличкий острів. Не дарма Синевир називають Морським оком Карпат. Голубою перлиною із висоти пташиного польоту видніє воно поміж гущі соснових лісів.

Диво природи під назвою Синевир заховалось у горах на висоті на висоті 989 метрів над рівнем моря (вище в Україні немає) і має максимальну глибину до 22 м. Глибшу північну та мілкішу південну частину розділяє підводний кряж. Виникло в післяльодовиковий період, утворилося в результаті потужного зсуву близько 10 000 років тому, внаслідок чого була утворена гребля, яка повністю перегородила долину, що призвело до заповнення улоговини водою з трьох гірських гірських струмків. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність, навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1-2 метри озера. Посеред озера знаходиться невеличкий острівець. Синевирське озеро — найбільше та одне з найкрасивіших гірських озер Карпат. Його ще називають «Морським Оком», «Перлиною Карпат». І дійсно, якщо дивитися з висоти пташиного польоту, то погляду відкривається мальовнича картина — яскраво синя водна гладь у зеленій гущавині лісів, з маленьким острівцем посередині. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова. На дні озера Синевир є отвір, який служить своєрідним природним регулятором рівня води і завдяки цьому озеро не виходить з берегів навіть під час найбільших паводків. Озеро оточене стоп’ятдесятирічними смереками та буками. Стволи товщиною в кілька обхватів. Повітря тут, як ніде, свіже і легке, наповнене ароматом хвої. Здається, що його зовсім немає, дихається вільно і легко.

Край первозданної карпатської природи

У дзеркалі Синевиру чарівливо відбивається вся врода Карпат. Вічна тиша і холодний спокій заколисують тих, хто спостерігаючи з берега, милується їх красою. Купатись у озері не можна. Та й сама природа застерігає сміливців, зберігаючи холод води навіть у найспекотніші дні літа.

Зелені праліси довкола Синевиру – Національний природній парк, що оберігає унікальні види флори і фауни. Це край недоторканої лісової природи. Тут ростуть старі 150-літні сосни і смереки. А 38 видів рослин і 20 видів тварин занесені у Червону книгу України. В озері плаває форель: озерна, струмкова і райдужна. А берегами бродять ведмеді, шукаючи поміж кущами ягід.

На березі Синевиру ви побачите дві статуї. Головною прикрасою озера є височенні дерев’яні Синь і Вир – символи невмирущого кохання, вирізані із червоного дерева. У назві озера якраз і відбилася легенда про нещасливе кохання між дівчиною Синь і юнаком на ім’я Вир. Сльози дівчини по коханому, що пролилися струмком, дали життя озеру. Скульптурну композицію «Синь і Вир» з фігурами легендарних закоханих вирізали скульптори, заслужений художник України Іван Бровді та Михайло Санич. Висота монумента — 13 метрів. Встановлений біля самого берега, він велично відбивається у водному дзеркалі. Сприймається таємниче, як чудова казка про безсмертя кохання…

Кохання, смерть і сльози

Води Синевиру прозорі, наче дівочі сльози. Правда, адже їх наплакала молода Синь. У тузі за своїм коханим дні і ночі сумували її очі такі ж голубі, як те плесо. Синь була дочкою багатого графа. Того, який володів тутешніми горами і людьми. Люди працювали на графа, випасаючи овець та заготовляючи ліс.

Якось в погожий весняний день взяв батько Синь з собою на полонину. Поки той розмовляв з дроворубами, дівчина милувалась красою лісу, прогулюючись галявинами. Збираючи квіти, вона заходила все глибше у лісову гущу. Аж раптом почула чарівливий звук сопілки. То грав молодий Вир.

На свою біду графська дочка закохалась у простого пастуха. Коли багач про те довідався – розгнівався сильно і заборонив Сині зустрічатись із хлопцем. Та вона не послухала батька – кохання було сильнішим. Граф, не довго думаючи, наказує вбити хлопця. Чоловіки, вислідивши Вира, скинули на нього з висоти тяженний камінь. Не відаючи про злий намір, Синь прийшла на місце зустрічі, та застала коханого вже мертвим. Вона плакала довго і тяжко, раз у раз припадаючи до тіла Вира. Сльози дівчини вилились синім озером, а камінь, що приніс смерть, досі видніє островом посеред нього.

Так розповідає відома гуцульська легенда – красива, наче казка і давня, наче довколишні ліси. Та озеро Синевир насправді одне із найгарніших в Україні. Перлина Карпат, яку обов’язково треба побачити хоч раз у житті, щоб відчути всю красу цього краю. Яскраву і пахучу влітку та заворожуюче-спокійну, кришталеву, наче гірське повітря – взимку.

Дивовижна, надзвичайно мальовнича, первозданна природа довкола створює справді унікальну атмосферу, яку просто таки неможливо забути.

 

 

 

 

 

 

 

 

123

 

 

 

 

Залишити коментар